Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дігтеви́й, дігтяни́й, -а, -е. Дегтярный.
Зва́тися, -зву́ся, -зве́шся, гл. Зваться, называться. В тім городі жило Дідони, а ирод звався Карфаген. Котл. Ен. Був собі чоловік, — Остапом звався. Рудч. Ск. І. 63. Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море меться, поти серце українське з панським не зживеться. К. Досв. 17.
Канастас, -су, м. Иконостасъ. І на канастасі святі, і скрізь по стінах святі. Стор. І. 148. Канастас новенький, церква веселенька. О. 1862. IX. 64.
Перемінити, -ся. Cм. переміняти, -ся.
Підсвинок, -нка, м. Болѣе взрослый поросенокъ. Вас. 198.
Прискаржувати, -жую, -єш, сов. в. прискаржити, -жу, -жиш, гл.кого. Жаловаться, пожаловаться на кого. Могилев. у. Не забули ми тобі, як ти нас прискаржував (перед паном). Св. Л. 68.
Пугутькало, -ла, м. = сич. Камен. у. Вх. Пч. ІІ. 14.
Старостянка, -ки, ж. Дочь старости 1. Великого коліна старостянка. К. ЦН. 187.
Угледітися, -джуся, -дишся, гл. Уберечься. Не вгледівся од пожежі.
Утуляти, -ляю, -єш, сов. в. утулити, -лю, -лиш, гл. Вмѣщать, вмѣстить, вкладывать, вложить. Утулив Бог душу як у пень. Ном. № 2915.