Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Двійловий, -а, -е. Относящійся къ двійлу.
Задзюркота́ти и задзюркоті́ти, -чу́, -чеш и -тиш, гл. Зажурчать. Домонтовиченко влучив Війтенка по лівій руці, — кров так і задзюркотала. K. ЧР. 306.
Кожушка, -ки, ж. = кожушанка. Думаю потєгти свою кожушку черкасином. Черниг. у.
Лу́б'я, -б'я, с. Кора, снятая съ дерева большими кусками. Ти йому образи, а він тобі луб'я. Ном. № 13071. старе луб'я, а также и просто луб'я. Старый, старая (о человѣкѣ). Та він уже старе луб'я! — А ну, луб'я, йди сюди! (старий до старої, а стара тоді одказує): — Бач, як тепер, то і луб'я, а колись, то й голуб'я. Ном. № 9127.
Німчик 2, -ка, м. Ум. отъ німець.
Повигноювати, -юю, -єш, гл. = повгноювати.  
Покопання, -ня, с. Изрытіе.
Самозречення, -ня, с. Самоотреченіе. Дівочої самопокори жертва, самопокори і самозречення. К. ЦН. 297.
Трівожитися, -жуся, -жишся, гл. Тревожиться. Люде гірш та гірші лякалися й трівожилися. МВ. ІІІ. 29.
Узаводи нар. см. навзаводи.