накоренок

На́коренок, -нка, м. 1) Отростокъ. 2) Отродіе; потомство. Щоб йому дихать не дало з його нащадком, накоренком! Ном. № 3768.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 495.

Випадкові слова

Настрючити, -чу, -чиш, гл. = настренчити. Пирят. у. Слов. Д. Эварн.

повністю...

Поганючий, -а, -е., Ув. отъ поганий.

повністю...

Скапувати, -пую, -єш, сов. в. скапати, -паю, -єш, гл. Скатываться, скатиться по каплѣ, вытекать, вытечь по каплѣ. Усе додолу (сльози) скапують та й скапують. Рудч. Ск. І. 138. Бодай ти очі скапали. Kolb. І. 21. Як я що винен, най перед вашими очима як віск скапаю. Фр. Пр. 176.

повністю...