Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Забринжа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Зажужжать. Кулька забринжала. Федьк.
Зажо́н, -ну, м. = зажин. Сим. 204.
Ма́ґоль, -ґля, м. = маґіль. Шух. І. 255.
Наволочи́тись, -чу́ся, -чишся, гл. Вдоволь побродяжничать.
Опука, -ки, ж. 1) Мячъ. КС. VI. 457. кинутись, упасти опукою. Стремительно броситься, упасть. Г. Барв. 296. Онилка кинулась до мене опукою. Г. Барв. 211. Опукою з гори — аж вітром зашуміло — орел ушкварив на ягня. Греб. 381. Впала опукою. Мир. ХРВ. 18. 2) Выпуклая, выдающаяся часть, напр. у. бочки. Мнж. 188. 3) Взносъ въ цехъ съ сына цехового, вступившаго въ бракъ. Остер. у.
Попригадуватися, -дуємося, -єтеся, гл. Вспомниться (во множествѣ). Усе попригадувалося, що колись було. Лубен. у.
Порозсідатися, -даємося, -єтеся, гл. То-же, что и розсістися, но во множествѣ.
Романів, -нова, -ве Принадлежащій Роману. романова ха́та. Острогъ. Хиба хочеш у романову хату, де вікна великі? Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Топитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Топиться. Не топись, козаче, марно душу згубиш. Н. п. 2) Расплавляться, растапливаться, оплывать, таять. Свічка топиться. Шейк.
УсохтиCм. Усихати.