нажива
Нажи́ва, -ви, ж. Пожива. У нашому селі е нажива старшині.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 488.
Том 2, ст. 488.