Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Є́рка, -ки, ж., єрчє́, єрчу́к и пр. Cм. ярка и пр. Шух. І. 210.
Жахни́й, -а́, -е́. Страшный. Харьк. Ум. жахне́нький.  
Іговка, -ки, ж. = ігва. Вх. Лем. 421.
Невіра, -ри, об. 1) Недовѣрчивый. 2) Невѣрующій, атеистъ. 3) Невѣрный, не христіанинъ. Та добре було, та добре було та під Турчином жити, та як же нам, запорозцям за невіру служити? Н. п. Ця, бачте, невіра то й темниці доладу не вміє змурувати, — не то що ми, християне. МВ. ІІІ. 59. 4) Недовѣріе. До панів народ має давню историчну невіру. О. 1862. II. 52. Ум. невіронька. КС. 1882. V. 361.
Повимочувати, -чую, -єш, гл. Вымочить (во множ.).
Пообмотувати, -тую, -єш, гл. Обмотать (во множествѣ). Пообмотували ноги полотном (мертвому). Харьк. у.
Розгрунчити, -чу, -чиш, гл. Нарушить цѣлость, начать. Мнж. 191.
Розмішати Cм. ii. розмішувати.
Стукнутися, -нуся, -нешся, гл. Удариться. Осідала підо мною земля, аж поки не стукнувся об пекельні ворота. Стор. МПр. 42.
Стукнява, -ви, ж. Стукотня. Там така стукнява та грюкнява. Харьк.