Заполіти́ти, -таю, -єш, гл. Залетать впередъ; забѣгать мысленно впередъ. Чи їстимете... — Ні, ні! — А що ж я вам даю хиба? — Та я знаю що. — А що? — Молоко. — Еге, мовляли! Яблуко даю! — То давайте, їстиму! — То-то! не заполітайте ж ніколи!
Наломи́ти, -млю́, -миш, гл. 1) Наломить. 2) Приспособить.
Нашептати Cм. нашіптувати.
Палія, -лії ж.? У городі шевлія, а на шевлії палія, а на палії ластівка звила собі гніздечко.
Пасти II, -ду́, -де́ш, гл. 1) Пасть, упасть. Троянці всі замурмотали, Дидоні низько в ноги пали. На серці туга така пала, що йому дух так і захватує. Відразу пав без душі. 2) Опуститься на землю. Полинь ти, соколе ясний... Сядь-пади у мого батька й матері перед ворітьми. Прилетіла пава, в головочках пала. 3) Припасть, покрыться. Приливали доріженьку, — таки пилом пам.
Планітувати, -тую, -єш, гл. Полезнымъ быть, помогать. Полезнымъ быть, помогать.
Троска, -ки, ж. Шлакъ.
Утеребити, -блю, -биш, гл.
1) Вложить, всунуть. Утеребив Бог душу як у пня. Втеребила в пісок жовтий старі сині руки.
2) Всучить, дать. Комусь (землемѣръ) утеребив таку пайку, що нічого тобі не вроде. Козаку бідному нетязі коновку в руки втеребила.
Чесанний, -а, -е. О полотнѣ: самое лучшее и тонкое.
Шугастий, -а, -е. Съ силой летающій? Шугастий.... орел.