Занеду́жати, -жаю, -єш, гл. Занемочь, заболѣть. Сталась йому пригодонька не вдень, а вночі: занедужав чумаченько, з Криму ідучи. 175.
Звича́йний, -а, -е. 1) Обыкновенный. 2) Вѣжливый, приличный. Була звичайна, поважала людей і гріха боялась. Хата, 166. Труби на пса — на чоловіка звичайне слово. Ум. звичайне́нький.
Козарька, -ки, ж. Загонъ, сарай для козъ.
Коргіта, -ти, ж. Вырубленное съ корнемъ дерево, употребляющееся для постройки ґаляр.
Лю́бчик, -ка, м. 1) Милый, дорогой. Не їдь, братіку, не їдь, любчику! 2) = любисток.
Пошпотатися, -таюся, -єшся, гл. Спотыкнуться. Пошпотався під Нечаєм коник на купинку.
Сватач, -ча, м. Женихъ. Такий мі ся сватач уняв, што не моя руня; не моєї руні, не моєї версти, женитися било Янче, сіма роки перше: Сватали ї три сватачі. А їго кортіло за всіх дати, бо всі добрі ґазди. Ум. сватаче́нько. Ой надійшли сватаченьки попід береженьки, я гадала, що до мене, та вмила ноженьки.
Стидитися, -джу́ся, -ди́шся, гл. = стидатися. Хлопець після сього годі да й годі вчить, і не сідає коло його, стидиться.
Сцілення, сціли́ти, сцілющий, сціляти. Cм. зцілення и пр.
Хмара, -ри, ж.
1) Туча, облако. Це, шо ми бачим над собою синє, до це ще не небо, а це оболоки; а те, шо ходить попід оболоками, до то хмара. Смутно мені та сумно мені, мов я в чорну хмару ввійшла.
2) Множество, масса. Хмарою йдуть люде.
3) заходити в хмару. Фантазировать.
4) хмарою перейти. Пройти безслѣдно. Не журись: хмарою перейде, та й край. Ум. хмарка, хмарочка, хмаронька. За сонцем хмаронька пливе. Ясні зірочки — то світилочки, чорні хмарочки, до то свашечки.