Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Валоб, -ба, м. Родъ толстой доски. Шух. І. 188.
Гисторія, -рії, ж. = історія. Українська гисторія. Левиц. Пов. 4.
Дра́ла нар. Бѣгомъ. Так я від його драла, одбіг з півгонів та й став. Стор. І. 148. Оттут то вітри схаменулись, і ну всі драла до нори, до ляса, мов ляхи, шатнулись. Котл. Ен. І. 11. дра́ла да́ти. Убѣжать, удрать. Дав од неї драла не оглядаючись. Стор. І. 54. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла. Ном. № 8807. дра́ла дмухну́ти, дря́пнути. Удрать. Спалив оселю у Калиновського та й дряпнув драла. К. ЦН. 172.
Науковість, -вости, ж. Научность. Желех.
Неправдивий, -а, -е. 1) Лживый, неправдивый. Моя доле неправдива. Шевч. 2) Притворный. 3) Не настоящій, поддѣльный.
Обчорнити, -ню́, -ни́ш, гл. Очернить.
Подружниця, -ці, ж. Подруга. Була в удови дочка Маруся, наша подружниця. МВ. ІІ. 82. Ти мені не щира подружниця. МВ. ІІ. 103.
Пошнипати, -паю, -єш, гл. Обнюхать. Шух. І. 79.  
Превелебний, -а, -е. Высокопочтенный, высокодостойный, — главнымъ образомъ титулъ духовнаго лица. У Шевченка о козацкой радѣ: Превелебную громаду докупи скликали. Шевч. 233.
Чєгір, -ра, м. = чагарь. Шух. І. 210.