Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

За́спів, -ву, м. Запѣвъ, прелюдія. К. Дз. 5.
Застебну́ти, -бну́, -неш и пр, гл. = застібнути и пр.
Линю́щий, -а, -е. Линючій, линяющій. Заполоч линюща. Черк. у.
Погодувати, -ду́ю, -єш, гл. 1) Покормить. ЗОЮР. І. 147. Погодуй, положи, та хоть вп'ять побіжи. Чуб. V. 682. 2) Вскормить (многихъ). Ой як я живу, як я горюю, я своїх діточок не погодую. Мет. 248. Ох, милосердний Творче і всі святії отці, поможіть мені малих діток погодувати, із їх розума да й діждати. КС. 1884. І. 31. 3) Откормить (многихъ). Погодуєм... кабани. Рудч. Ск. II. 26.
Попаламарювати, -рю́ю, -єш, гл. Побыть пономаремъ.
Попереплішувати, -шую, -єш, гл. Тоже, что и перепліши́ти, но во множествѣ.
Ф'юкадло, -ла, с. Иволга, Oriolus galbula. Вх. Уг. 278.
Хатник, -ка, м. Домосѣдъ. (Гуцульщина. Отъ В. Дорошенка).
Хрестець, -тця, м. = хрест 2. ХС. І. 75.
Чувати, -ва́ю, -єш, гл. Слыхать. Що у вас чувати? Ном. № 2219. А ні виду не видати, а ні чутки не чувати. Посл. Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась. МВ. І. 25. Чи чувано: вимовити християнській душі, єдиному дитяті: як хоч, хоч і втопися! Г. Барв. 532.