Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виточки, -чок, мн. Остатки отъ очистки зернового хлѣба на грохоть. Вас. 175.
До-цури́ нар. все до-цури́. Все рѣшительно. згоріло до-цури́. Сгорѣло до тла. Харьк.
Лю́тий, -а, -е. 1) Свирѣпый, суровый, жестокій, лютый. Збери всіх лютих змій, збери, роспитай, котора люта. Чуб. І. 122. Лютий звір. Мет. 15. Ой боїться ж воно да лютої зіми. Мет. 149. Лютий ворог. Шевч. 256. Люте горе. Шевч. 44. Не бачив кінця моїй лютій муці. Стор. МПр. 40. 2) Крѣпкій (о табакѣ). Лютий тютюн (у гуцуловъ). Шух. І. 36. 3) Февраль (назв. мѣсяца).
Плямкання, -ня, с. Чавканіе, причмокиваніе губами. Та бо не плямкай, бо всі свині позбігаються на твоє плямкання. Конст. у.
Покраяти, -краю, -єш, гл. Порѣзать на куски. Та, покраявши поросятину, поклали що краще з свого боку. Ном. № 939, стр. 283.
Ременарь, -ря, м. Шорникъ. Угор.
Скоса нар. Искоса. Скоса поглядає. Чуб. V. 1124.
Стугенька нар. Ум. отъ стуга.
Трухлявина, -ни, ж. = трухло. Ум. трухлявинка.
Хроміти, -млю, -миш, гл. Хромать. Увца хромить. Вх. Уг. 273.