Бурчати, -чу, -чиш, гл. 1) Ворчать, брюзжать. Хто має багацько, той бурчить; а хто не мас, той мовчить. Утихомирься, не бурчи. 2) Журчать (о ручьѣ, потокѣ). 3) Урчать. Бурчить у животі.
Водорщі, -щів, мн. = водохреще.
Дурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Урчать, бурчать. І отесу можна в кишку затягнуть, аби не дурчала.
Красивий, -а, -е. Придающій красоту. Прибігли до його трупу, покропили цілющою водою — він сціливсь; покропили красивою — то був гарний, а це ше кращий став.
Лу́ччий, -а, -е. Лучшій. Добрий пес луччий, як злий чоловік. Лучча солом'яна згода, як золота звада. Ум. лучченький. Житечка, де лучченьке місце, сім кіп узяли на десятині.
Роздряпувати, -пую, -єш, сов. в. роздряпати, -паю, -єш, гл. Расцарапывать, расцарапать.
Сліпати, -па́ю, -єш, гл. Плохо видѣть съ трудомъ разбирать; дѣлать что съ трудомъ видя, силясь разглядѣть (вслѣдствіе темноты, плохого зрѣнія). Завтра по видному й поїхали б, а тепер чого сліпати? Сліпає старий у книжку. Сліпає було Якимко по часловці. — очима. Щурить глазами отъ близорукости. Виглянув Пшепшінський з дверей, сліпаючи очима.
Спускалка, -ки, ж. Горка, съ которой катаются на салазкахъ и др. снарядахъ.
Тертиця, -ці, ж. Доска. Ум. терти́чка, терти́ченька, терти́чечка.
Ший! меж. Приказъ волу подставлять шею для надѣванія ярма. Вола треба добре призвичаїти, щоб, коли скажеш: ший! він шию підставив.
