Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

набігати 1

Набі́гати 1, -гаю, -єш, гл. Набѣгать, бѣгая получить. Набігав собі пранців.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 463.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАБІГАТИ 1"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАБІГАТИ 1"
Гальміз, -за, м. Отверстіе въ обухѣ топора для вставки топорища. Н. Вол. у.
Гоблюванка, -ки, ж. Стружка. Вх. Лем. 404.
Де́шево нар. Дешево. Ум. Дешеве́нько.
Димови́ще, -ща, с. Пожарище, пепелище.
Завши́р, завши́рки, завши́ршки, нар. Шириною. А завширшки він ширший океану. К. Іов. 24.
Ковзун, -на, м. Ползающій ребенокъ.
Перевід, -воду, м. 1) = перехід 1. Нема льоду, нема льоду, нема переводу, хто мене вірно любить, бреде через воду. Чуб. V. 84. Беру воду з переводу. Гол. І. 176. 2) Непроизводительная трата, порча. 3) Прекращеніе. Козацькому роду нема переводу. Ном. № 771.
Порозбувати, -ва́ю, -єш, гл. Разуть (многихъ)
Прип'яти, -пну, -неш, гл. = припняти.
Селючка, -ки, ж. Жительница села, деревенщина. МВ. І. 25.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАБІГАТИ 1.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.