Вітер, -тру, м. 1) Вѣтеръ. Із-за гори вітер вів, калина не спів. Із вітром могила в степу розмовляє. на вітер підняти. Приводить въ чувство упавшаго въ обморокъ, вынося его на чистый воздухъ. Не виїхав козаченько за білії хати, як довелось дівчиноньку на вітер підняти. пішло з вітром, за вітром. Пропало, пошло прахомъ. вітер має. Уже нѣтъ. шукай вітра в полі! Напрасно будешь искать, не найдешь. іди по три вітри. Ступав къ чорту. жене, як дідько вітри. Летить, какъ бѣшеный. Ум. вітрець, вітречко, вітрик, вітронько. 2) = ятір.
Волосяний, -а, -е. Волосяной. Там водами тими орудує баба-яга, костяна нога, волосяний язик. Основа соснова, волосяне піткання. (Заг. сито).
Зух, -ха, м. Молодець, молодчина, удалецъ. Дали мені капелюх, уже тепер вояк зух.
На́добок, -добка, м. = надібок.
Патичка, -ки, ж. Ум. отъ патика.
Поперекладати, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и перекласти, но во множествѣ.
Розношати, -ша́ю, -єш, гл. = розносити. І вовки-сіроманці набігали, кості по байраках, по мелюсах розношали. Гніздечко розношають.
Сояшниковий, -а, -е. = соняшниковий.
Товк! II, меж. Толкъ! Він мене товк під бік.
Штанина, -ни, ж. Одна калоша брюкъ. Ой піду я до млина, а у млині новина, роздер мельник штанину.
