Глумувати, -му́ю, -єш, гл. Издѣваться. Голови на шаблі здіймали, довго глумували. Вона з мене глумує, сміється.
Дурнове́рхий, -а, -е. Глупый, полуумный. Та й жахається вночі, мов дурноверхий.
Забірня́к, -ка, м. Взявшій авансомъ плату (деньгами или натурой) за будущую работу.
Й сз. = і, сз. (Cм.).
Каятися, -ка́юся, -єшся, гл.
1) Каяться. Вони проповідували, щоб каялись. Роскажи людям... нехай пам'ятають на праведний суд Божий, бо вже мученик Іван у Київі, в печерах, по шию в землі стоїть; а як увійде зовсім у землю, тогді ніколи буде каяться.
2) Раскаиваться, сожалѣть о сдѣланномъ. Не потурай їй, жінко, бо каятися будеш. Не кайся, рано вставши, молодо оженившись.
3) Каятися на кому. Перестать грѣшить при видѣ наказанія, постигшаго за грѣхи кого-либо.
Лю́блений, -а, -е. Тотъ, кого полюбили. Бере собі Химочку любленую. Баба сужена, а кума люблена.
Обскакувати, -кую, -єш, сов. в. обскака́ти, -ка́ю, -єш, гл. Обскакивать, обскакать.
Спогадати, -да́ю, -єш, гл.
1) Вспомнить, припомнить. Ой хоць мене родиночка з милим розлучила, спогадай же собі, милий, як я тя любила. Спогадай, чим був ти спершу.
2) Вообразить, представить себѣ. Як я тебе кохаю, — не спогадаю.
Уладити, -джу, -диш, гл. = уладнувати. Тут як би владить так, щоб який-небудь неборак не здумав шелесту зробити.
Щикати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] щи́кнути, -ну, -неш, гл. = икати, икнути.
