Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вимотуватися, -туюся, -єшся, сов. в. вимотатися, -таюся, -єшся, гл. 1) Выматываться, вымотаться. 2) Выпутываться, выпутаться изъ бѣды. Де треба вимотатись, то такого туману впре, що й наймудрішого.... одурить. Св. Л. 262.
Випрохувати, -хую, -єш, сов. в. випрохати, -хаю, -єш, гл. = випрошувати, випросити. Леміщиха обіцяла їй випрохати коней у свого старого. Левиц. І. 346.
Злінуватися, -нуюся, -єшся, гл. Полѣниться.
Лі́тови́ще, -ща, с. 1) Мѣсто и время лѣтняго пребыванія въ горахъ гуцульскаго скота. Шух. І. 197. 2) Слой древесины, опредѣляющій возрастъ дерева. Н. Вол. у.
Недосвідомий, -а, -е. Неузнанный по опыту, неузнанный въ точности. Усе недодумане і недосвідоме з неї (Шевченкової пісні) посчезло; зосталось тілько саме сяєво. К. ХП. 130.
Павун, -на, м. 1) = павич. Вх. Зн. 46. 2) Павлиное перо. Шух. І. 128.
Поштарський, -а, -е. Принадлежащій поштарю.
Флявора, -ри, ж. Женщина, говорящая неприличныя слова. Фр. (Желех.).
Хатонька, хаточка, -ки, ж. Ум. отъ хата.  
Шакша, -ші, ж. Селезенка у овцы. О. 1862. V. Кух. 39.