Гарчання, -ня, с.
1) Ворчаніе (о собакѣ).
2) = гарикання.
Загуді́ти, -ду́, -де́ш, гл. = загусти. Загуділи голуби.
Нагоди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. 1) — кого. Случиться кому быть. Посилався (до дівчини), хотів її взяти, нагодила дідча мати товариша в хаті. 2) безл. Вовремя явиться кому. Воно б і вкрив був, коли Семена швидко нагодило.
Натягати, -га́ю, -єш, сов. в. натягти, -гну, -неш, гл.
1) Натягивать, натянуть. Не натягай так віжок. Шину натягти на колесо. Як не натягнете сього лука, то становіться на баталію.
2) Напяливать, напялить, натягивать, натянуть поверхъ чего-либо. Натягни, Боже, на кісіль шкурку, поки мати з міста прийде.
3) Натаскивать, натащить. Нащо ти сюди мішків такого багато натягав?
4) Оттаскать. Добре за чуби натягають.
5) Взводить, взвести. Ці люде напасть на нас натягають.
6) Наверстывать, наверстать. Да чого там хвататься? Все равно два дні будуть. — Да лучче їдьте, ви вже там своє натягнете.
Недомірок, -рка, м. Рыба менѣе средней величины.
Побріхувати, -хую, -єш, гл. Лгать, врать; привирать. Не побріхуй, — нічого сього не було. Він бреше, а ти побріхуєш.
Погорілий, -а, -е. 1) Погорѣлый. Боюся ще погорілу хату руйнувати.
2) погоріле = погорілля. На погоріле хоч шажок дайте.
Понамолочувати, -чую, -єш, гл. Намолотить (во множествѣ).
Споганити, -ся. Cм. споганювати, -ся.
Укохати, -хаю, -єш, гл. Полюбить.