Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Біблія и пр. Cм. библія и пр.
Бурт, -ту, м. 1) Пазъ, желобокъ въ столбахъ для закладыванія досокъ. Подольск. г. Лебед. у. 2) = буртниця. Мик. 181.
Гре́белька, -ки, ж. Ум. отъ гребля.
Замика́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. замкну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Запираться, запереться. 2) Заключаться. Який Гнат тихий, а що у йому замикається. Черк. у. Чоловік, здається, нічого собі, але хто-й-зна, що в йому в середині замикається. Рк. Лев.
Зві́тти, звіттіль, звіттіля́, нар. = звідти.
Змісити, -шу́, -сиш, гл. Смѣсить. Кров з піском змісили. Чуб. І. 161.
Позагартовувати, -вую, -єш, гл. Закалить (во множествѣ).
Поздоровкати, -каю, -єш, гл. Пожелать здоровья при привѣтствіи, випиваніи водки и пр. Вх. Зн. 21.
Раніший, -а, -е. Болѣе ранній. Нема древа ранішого над дубочка. Чуб. V. 439.
Ситити, -чу́, -ти́ш, гл. 1)мед. Дѣлать изъ меду сыту. Чи ситив медок на святий вечір. Чуб. III. 347. 2) Насыщать. Отець да і мати старшого сина кляне, проклинає, із очей зганяє, середульшого сина ситить, жалує, поважає, за гостя принімає. АД. І. 113. Трупи б тліли та ситили й без того ситу землю. Мир. ХРВ. 357.