Байловка, -ки, ж. 1) = байлова. 2) Шесть, посредствомъ котораго поднимаютъ якорь на дуб, большую днѣпровскую лодку.
Конечне нар. 1) Непремѣнно, неизбѣжно. Вони почули, що за пшеницею треба конечне йти в двір фараонів. Любилося двоє дітей сердечне, присудив Господь розлучити конечне. 2) не конечне. Не совсѣмъ, не очень. Не конешне вона влюбляла, як до чоловіка трапиться гість.
Куропіння, -ня, с. Пѣніе пѣтуховъ. Учора я довго сиділа, аж до куропіння сидиш, все ждала, та ні, — не діждала.
Мандрьо́ха, -хи, ж. Бродяга, потаскуха. Квартал єсть цілий волоцюг, моргух, мандрьох, ярижниць, п'яниць.
Ми́тий, -а, -е. О хатѣ: съ гладко выструганной внутренней поверхностью стѣнъ, которыя не покрываются глиной, но моются. Хату митую построїв.
Надзю́бати Cм. надзюбувати.
Попоїсти, -ї́м, -їси, гл. Поѣсть. Попороби до поту, то й попоїси в охоту. Жінко! та чи нема чого попоїсти? Далебі аж шкура болить, так їсти хочеться.
Придолоб, -ба, м. = граділь.
Туркеня, турки́ня, -ні, ж.
1) Турчанка. У туркені на тім боці хата на помості.
2) Родъ крупныхъ сливъ. Ум. туркенька, туркененька, турки́нонька.
Челюсти, -тів, м. мн. Устье кухонной печи, дугообразное отверстіе между припічком и самою внутренностью печи. Або горілочку пили.... під челюстами запікану. Залітали невеличкі гискорки по чорних челюстах печі.
