Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бездітник, -ка, м. Бездѣтный человѣкъ. Вх. Зн. 2.
Вивертатися, -таюся, -єшся, сов. в. вивернутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Выворачиваться, вывернуться. 2) Выворачиваться, выворотиться, опрокидываться, опрокинуться, переворачиваться, перевернуться. Вивернувся з човна. Сим. 220. Через голови вивертались. Левиц. І. 358. Вивернувся до-гори черева на ліжку. 3) Изворачиваться, извернуться. Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся. Ном. № 4197. 4) Разваливаться, развалиться. Вивернувся як кабан, вередує. Мир. Пов. II. 78. Їхав напишившись, а то ще як здибався з ким, то вивернеться на бричці і гука: «торкай!» Св. Л. 169. 5) Преимущ. въ сов. в. Растянуться, упасть мертвымъ, безъ чувствъ. Як плигне йому під ноги кішка, — він схопив рукавицю та й ударив її на-оддаль, — та́ так і вивернулась. Грин. І. 66. Ото кожна до корита, та ухватить та й вивернеться. І так усі чисто попеклись. Рудч. Ск. II. 59.
Відповіщати, -щаю, -єш, сов. в. відповістити, -щу, -стиш, гл. Разсказывать, разсказать. Чую, що стара за мене одповіщає. МВ. І. 17. Люде всі як раз нам і відповістили. Федьк. Як почала вона говорити, то і за себе все сказала, і за нас одповістила. МВ. І. 75.
До́ля, -лі, ж. 1) Участь, удѣлъ, жребій, судьба. Моя доля терпіти. Така тобі, доню, доля судилася. Метл. Горе горе, нещасная доле, — виорала дівчинонька мислоньками поле. Чуб. V. 6. 2) Счастливая судьба. Пошли йому, Господи, щастя й долю. К. ЧР. 67. В того доля ходить полем, колоски збірає, а моя десь ледащиця за морем блукає. Шевч. 41. Нема йому щастя-долі. Мет. 461. 3) Раст. Sempervivum globiferum. L. ЗЮЗО. І. 136. Ум. до́ленька, до́лечка. Чуб. V. 555. Бідна моя головонька, доленька нещасна! Мет. 65. А я, доленько, в неволі помолюся Богу. Шевч.
Дьо́гнути, -гну, -неш, гл. Толкнуть, кольнуть. Дьогнуло в серце. Вх. Зн. 14.
Зацю́кати, -каю, -єш, гл. Начать слегка рубить топоромъ.
Розбагатшати, -шаю, -єш, гл. = розбагатіти.
Рукомество, -ва, с. Ремесло. Зараз знати, що той парубок у людіх був, бо рукомества навчивсь. Харьк. г.
Танцюриха, -хи, ж. Названіе пѣсни у Стороженка: А ну лишень пісню танцюриху. Стор. МПр. 159.
Шевеліти, (-лю, -лиш?), гл. = шелестіти. Вх. Лем. 484.