Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ґе́дкати, -каю, -єш, гл. = Лоскотати 1. Вх. Лем. 407.
Двойко́ чис. Двое, пара. Родилося у їх скоро двойко діток — близнята: син і дочка. Рудч. Ск. I. 131. Нас тілько двойко в світі. МВ. Худібчину завів і діток сплодив двойко: карапуза хлопчика та скверуху дівчинку.
До-Шми́ги нар. Кстати, къ дѣлу, умѣстно (употребляется преимущественно съ отрицаніемъ). Тут щось не до-шми́ги. Здѣсь что то да не такъ.
Змотузити, -жу, -зиш, гл. Связать веревкой. Овруц. у.
Китаєчка, -ки, ж. Ум. отъ китайка.
Побелькотити, -чу, -чеш, гл. Побормотать нѣкоторое время.
Пригіст, госту, м. Привѣтствіе. Шутка зачинає відгравати на пригіст. Федьк.
Розв'язь, -зі, ж. Развязанные снопы въ стогѣ. Рк. Левиц.
Унія, унії, ж. Унія. Ми приїхали просити, нехай і в нас буде благочестиє, як і в людей: а то у нас унія, що ми її й терпіти не можемо. ЗОЮР. І. 262.
Фіновщина, -ни, ж. = крижмо. Желех.