Бербівка, -ки, ж. Родъ деревяннаго сосуда.
Блощичник, -ка, м. = блощинник.
Гарбарський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный скорняку.
Гицель, -целя, и -цля, м. Занимающійся истребленіемъ собакъ. Бранное слово. Лихо мамі твоїй, гицлю!
Грі́нка, -ки, ж. 1) Ломоть, кусокъ. Молила сі Богу і все пила склінку води і їла грінку хліба на день. 2) Гренокъ. Просіяне з ушками, з грінками. 3) Корзинка подсолнечника. 4) Пучекъ орѣховъ на деревѣ. Оріхи так грінками й висять. 5) До́бру грі́нку уби́ти, пійма́ти. Выиграть что-либо. То же значеніе грі́нка йому́ впа́ла. Дідону мав він мов за жінку, убивши добру в неї грінку.
Ґрасува́ти, -су́ю, -єш 1) Расчищать дорожки. 2) Вытаптывать. «Ой березонько, чого ти не зелена?» — Ой як я маю зеленою бути, коли підо мною татари стояли, копитами землю грасували.
Писарський, -а, -е. Писарскій. Напише до тебе чужою писарською рукою лист.
Побийпес, -пса, м. = гицель.
Ройовик, -ка, м. Раст. маточникъ, Melissa officinalis L.
Таритися, -рюся, -ришся, гл. Пачкаться въ грязи.