Векати, -каю, -єш, гл. 1) Издавать звукъ: ве. 2) Выражать отвращеніе. 3) Рвать, имѣть рвоту.
Зави́ритися, -рюся, -ришся, гл. Разсердиться, разгнѣваться.
Знікчемнілий, -а, -е. Сдѣлавшійся ни къ чему негоднымъ.
Кара, -ри, ж.
1) Наказаніе. Стоять Гонта з Залізняком, кричать: «Ляхам кари! Кари ляхам, щоб каялись». Се кара божа на нас.
2) Гнѣвъ, немилость. А я живу в божій карі: не дав мені Господь пари. Ум. каронька. Яку б же нам, славним запорожцям, та кароньку дати?
Кітка, -ки, ж. Кошка. Рано пташка заспівала б, як би кітка не ззіла. Не грай, кітко, з медвідем, бо тя здавить.
Крицяний, -а́, -е́ = крицевий. Похмуро дивит в крицяну рушницю.
Льох, -ху, м.
1) Погребъ, подвалъ. Льох був серед двору. Двір гарний з рубленою хатою, коморою, льохом і садком. Піди до льоху, до корови, та швидче!
2) Яма, пещера; подземелье. Як з ним побігла на охоту, та грім загнав їх в темний льох. Ярема з Лейбою прокрались аж у будинок, в самий льох; Оксану вихопив чуть живу Ярема з льоху.
Попоміряти, -ряю, -єш, гл.
1) Помѣрять много.
2) Много, долго идти какою либо дорогою. Далекий шлях, панибрати... Попоміряв і я колись, щоб його ив мірять!
Роззнавати, -наю, -єш, сов. в. розізна́ти, -на́ю, -єш, гл. Разузнавать, разузнать, развѣдывать, развѣдать. Роззнавай мене, роспитуй про мене, може таки про мене що небудь і добре почуєш. Куди до пекла мандрувати щоб розізнати, роспитати, бо в пекло стежки він не знав.
Свічарня, -ні, ж.
1) Подсвѣчникъ ? З голови буде лихтарня, з очей буде свічарня.
2) Свѣчной заводъ.