Заподі́яти, -ді́ю, -єш, гл. 1) Сдѣлать, причинить. Ні, ні, Господь не заподіє злого! Вівця! Що вона кому заподіє? — смерть собі. Наложить на себя руки. Сам собі смерть заподію. Смерть би собі заподіяв, як би гріха за те не було. 2) Подѣлать (колдовствомъ). Це їй так було заподіяно.
Засмокта́ти, -ся. Cм. засмоктувати, -ся.
Намага́ння, -ня ср. Стремленіе.
Напусто́шити Cм. напустошувати.
Облюдніти, -ні́ю, -єш, гл. = вилюдніти.
Прикликання, -ня, с. Подзываніе, призываніе.
Проспівати, -ва́ю, -єш, гл.
1) Пропѣть. Раз проспівав: не чує котик.
2) За пѣніемъ утратить. Ти свою долю у неділю проснідала, а в п'ятницю проспівала.
Розгромаджувати, -джую, -єш, сов. в. розгромадити, -джу, -диш, гл. Разгребать, разгресть.
Роскопати, -ся. Cм. роскопувати, -ся.
Стурбуватися, -буюся, -єшся, гл. Встревожиться.
