Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відкільсь, відкілясь нар. Откуда-то. Коняку відкілясь притаскав. Мнж. 131.
Женихли́вість, -вости, ж. Наклонность къ ухаживанію за женщинами. Желех.
Зволочи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Стянуть, стащить, собрать. Та хотять байраки рубати, ізрубавши, зволочити, зволочити й запалити. Мет. 367. Ой я ж тії співаночки з жита зволочила. Гол. IV. 466. 2)що́. Таскать по чему. Чоловік (цигана бивши) двір ним увесь зволочив. Мнж. 115. 3) Совратить, развратить. Говорять люде, що ти дівчину зволочив. Не я її зволочив, но мої чорні брови. Чуб. V. 237.
Ключівник, -ка, м. У кожевниковъ: веревка на крюкѣ, вбитомъ въ потолокъ, служащая для подвѣшиванія кожи. Шух. І. 253.
Культурний, -а, -е. Культурный. Культурний світ. К. ХП. 23.
Кулястий, -а, -е. Шаровидный.
Порити, -ри́ю, -єш, гл. Изрыть. Увесь город мені ваші свині порили. Богод. у.
Предків'я, -в'я, м. мн. Предки. Ной. № 865. Не ми, Діво Маріє, мучили Христа, мучили Христа наші предков'я. Чг. 57. Cм. предок.
Усмагнути, -гну, -неш, гл. О ягодахъ: доспѣть. Соку вишні набрались, та ще не усмагли, кислі дуже. Волч. у.
Хлюпати, -паю, -єш, гл. Плескать, расплескивать жидкость.