Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вихрякати, -каю, -єш, однов. в. вихрякнути, -ну, -неш, гл. Выхаркнуть, отплюнуть. Чуб. II. 295.
Драпа́чка, -ки, ж. звізда́ті драпа́чки. Родъ вышивки. Kolb. І. 48.
За́здрісний, за́здросний, -а, -е. Завистливый. Заздрісні очі. Камен. у. Заздросний чоловік. Камен. у.
Квакун, -на́, м. = квак.  
Набача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. набачити, -чу, -чиш, гл. Примѣчать, примѣтить, замѣтить. Пішли салдати колядувать та й набачили, шо у сінях під стріхою сало висить. Мнж. 108. Хома ходив, витріщав баньки, ніяк не набачить шкапи. Рудч. Ск. II. 175.
Ондека, о́ндечка, нар. = онде. Вх. Зн. 44.
Подзвонювати, -нюю, -єш, гл. Звонить. Ми, Правдичі, усі з давнезних давен подзвонюєм у предківську одвагу. К. ЦН. 159.
Поєзуїтити, -ї́чу, -тиш, гл. Сдѣлать подобнымъ іезуиту. Поєзуїчене шляхетство. К. ЦН. 240.
Салашина, -ни, ж. = салаш. Желех.
Спуджувати, -джую, -єш, сов. в. спудити, -джу, -диш, гл. Пугать, испугать. Я їхав улицею і де взявся собака, — спудив коня. Новомоск. у.