Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відгусти, -ду, -деш, гл. Окончить гудѣть, шумѣть. Одгуло весілля, зосталися молоді самі у хаті. МВ. (О. 1862. І. 95).
Гловень, -ня, м. = гловарь. Прил. у.
Затеса́ти. Cм. Заті́сувати.
Затру́ювати, -юю, -єш, сов. в. затруї́ти, -рую́, -їш, гл. 1) Отравлять, отравить (кого). 2) Отравлять, отравить, напитывать, напитать ядомъ. 3) Заражать, заразить. Я не хочу, щоб вона в нас ночувала, бо одно дереться, як шкури на собі не порве: ще й нас вошами затруїть. Чернигов. у.
Насміти, -смію, -єш, гл. Осмѣлиться, посмѣть. Оце прийду з роботи пізно, дак і світла не засвітять і не озвуться. А жінка не насміє. Г. Барв. 321.
Насмішити, -шу́, -ши́ш, гл. Насмѣшить. Мнж. 4.
Перепелиха, -хи, ж. Самка перепела. Плакала стара баба Грициха, мов перепелиха. Н. п.
Підструнчити Cм. підструнчувати.
Прохлюпатися, -паюся, -єшся, гл. Проболтаться въ водѣ извѣстное время.
Цмоковик, -ка, м. Насосъ. Харьк. г.