Балакати, -каю, -єш, гл.
1) Бесѣдовать, болтать, калякать, разговаривать. Звичайно за слівцем балакали по слову. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. балака таке — не своє. Говоритъ вздоръ.
Валувати, -лую, -єш, гл.
1) Сильно лаять. Десь вовк у селі, бо так собаки валують. Чи чули ви, як сю ніч валували собаки?
2) О баранахъ: совокупляться съ овцами. Барани валують вівці, від чого ті стають кітні.
Довми́тися, доуми́тися, -млю́ся, -мишся, гл. Додуматься, сообразить, смекнуть. Коли б було не довмився, що робить, то тяжкеє б лихо сталося. Він довмився, що посіяти. Добре ви собі довмилися.
Низовець, -вця́, м. Запорожскій казакъ.
Обрядно нар. Подрядъ.
Петьмо, -ма Пятно. Дала керсетку Ганні надіти, а вона в щось і вробила, — тепер увесь перед у петьмах. Хустка лежала довго не розгортана, так чисто вся петьмами побралась. Яйця наче всі чисті були, а тепер на одному яке петьмо жовте.
Погострити, -рю́, -риш, гл. Поострить.
Сльозина, -ни, ж. Слезинка, одна слеза. І хоть єдиную сльозину в очах безсмертних покажи. Ув. слози́нка, сльози́нонька, сльози́ночка.
Трудовниця, -ці, ж. Труженица. Вона яка трудовниця!
Тямкий, -а, -е. 1) Сообразительный, смѣтливый. 2) Памятливый.