Безземельник, -ка, м. Человѣкъ, не имѣющій земли.
Блазник, -ка, м. Ум. отъ блазень.
Вирячкуватий, -а, -е. Пучеглазый; выпученный (о глазахъ). Очі такі стали вирячкуваті.
Зду́хвина, -ни, ж. и зду́хи, -хів, м. мн. = здуховина. Так здухи й ходять у вола.
Легкий, -а́, -е́ Легкій, легковѣсный; нетрудный. Нехай йому земля легка (о покойникѣ). Хліб глевкий, на зуби легкий. Іде вовк та й думає: «Який я дурень єсть! Чи я пан, чи що, шо ще захотів легкого хліба»? Ум. леге́нький, леге́сенький. Легеньке суденечко, срібне веселечко. Над широкими сіножатями, над зеленими ярами повстав легесенький туман.
Марму́за, -зи, об. 1) = мармиза. 2) Неотеса, грубый человѣкъ? На вгороді гарбузи, — нема мого мармузи (о парнѣ).
Нужний, -а, -е. 1) Изможденный, истомленный.
2) = нуждений і. Горе мені нужному, що я винен кожному.
Подув, -ву, м. = подмух.
Почкати, -ка́ю, -єш, гл. = почекати. Почкай, дядьку! Чекай, я щось тобі скажу! — Вона почкала. Почкай, милий, годинку, почкай, милий, другую.
Роз'язати, -ся. Cм. роз'язувати, -ся.
