Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

миготати

Мигота́ти, миготіти и мигтіти, -чу, -ти́ш, гл. Сверкать, мерцать, мелькать. Над ставками, над садками миготіло, грало, лилося хвилями золоте марево. Левиц. І. 25. В очах миготить, а в голові свистить. Ном. № 6329. Зірки мигтять собі, блимають. Подольск. г. Аж в очах мигтить. МВ. І. 157. Миготіла в очах дорога горорізьба. К.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 422.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИГОТАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИГОТАТИ"
Волод, -ду, м. Влажность. Шух. I. 139.
Заборя́нство, -ва, с. Хожденіе на заработки по принужденію, съ цѣлью добыть денегъ для уплаты податей. Cм. забір. О. 1861. XI. 111.
Забу́ртати, -таю, -єш, гл. Зарыть. Вх. Уч. 238.
Зашахра́тися, -ра́юся, -єшся, гл. Замотаться. Припливло мені у думку: еге, був він багатир над усе село, одже зашахрався: де млини, де воли, де коні, де яка худоба, де що було, усе геть чисто поцінували. Васильк. у.
Кладій, -дія, м. = кладільник. Кладієві найважче, бо той скидав снопи, той пхав, а я один. Канев. у.
Мо́нечка, -ки, ж. Ум. отъ мо́ня.
Самокєша, -ші, ж. Раст. Coronilla. Шух. І. 21.
Татарчин, -на, -не. Принадлежащій татаркѣ.
Хвабрість, -рости, ж. Храбрость. Чи ти ба, яка хвабрість! Полт.
Цундрак, -ка, м. соб. Старое изорванное бѣлье, старая изорванная одежда. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИГОТАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.