миготати

Мигота́ти, миготіти и мигтіти, -чу, -ти́ш, гл. Сверкать, мерцать, мелькать. Над ставками, над садками миготіло, грало, лилося хвилями золоте марево. Левиц. І. 25. В очах миготить, а в голові свистить. Ном. № 6329. Зірки мигтять собі, блимають. Подольск. г. Аж в очах мигтить. МВ. І. 157. Миготіла в очах дорога горорізьба. К.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 422.

Випадкові слова

Грі́мно нар. О звукѣ: сильно, громко. Стукнув у віконечко грімно. Радом. у. Починай, Солохо, — ти ж громній співаєш. Сосн. у.

повністю...

За́плітка, -ки, ж. Косоплетка. Гол. Од. 60. О. 1862. IV. 8. Cм. кісник. Ум. за́пліточка.

повністю...

Зала́плювати, -люю, -єш, сов. в. зала́пити, -плю, -пиш, гл. У плотниковъ: соединять концы бревенъ. Оце тільки ми підвалини залаплювали, а тепер візьмемось за дошки. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

повністю...