Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

миготати

Мигота́ти, миготіти и мигтіти, -чу, -ти́ш, гл. Сверкать, мерцать, мелькать. Над ставками, над садками миготіло, грало, лилося хвилями золоте марево. Левиц. І. 25. В очах миготить, а в голові свистить. Ном. № 6329. Зірки мигтять собі, блимають. Подольск. г. Аж в очах мигтить. МВ. І. 157. Миготіла в очах дорога горорізьба. К.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 422.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИГОТАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИГОТАТИ"
Генцинатий, -а, -е. кінь = норовистий кінь. Вх. Зн. 9.
Заневі́льний, -а, -е. Лишенный воли, свободы, подневольный. Плаче та ридає, що долі немає, заневільний світ. Чуб. V. 603.
Кичматися, -юся, -єшся, гл. Копаться, возиться. Кичмався дома то над сим, то над тим. Кременч. у.
Отарапатіти, -тію, -єш, гл. = оторопатіти. Конот. у.
Покаляти, -ляю, -єш, гл. Запачкать. На ніч треба хату мести: як прийде Мати Божа з атолами, то шоб ніг не покаляла. ХС. VII. 418. Ой устели, молода дівчино, рушничками двір, щоб не покаляв червоних чобіток, золотих підків. Чуб. V. 397.
Простірний, -а, -е. Просторный.
Скамня, -ні, ж. = скамна. Він у царя в Бога сидить за скамнею. Грин. III. 3. Ум. скамни́чка. Чуб. V. 773.
Укачувати, -чую, -єш, сов. в. укачати, -чаю, -єш, гл. Укатывать, укатать.
Хлопотати, -чу, -чеш, гл. и пр. = клопотати и пр.  
Цмоктання, -ня, с. = смоктання.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИГОТАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.