мести
Мести́, мету, -те́ш, гл. 1) Мести. Піднялось така хуґа: світу не видно, — мете. 2) Мести, выметать. Три дні хати не мела, не вмивалася.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 419.
Том 2, ст. 419.