Брувина, -ни, ж. Шептала. Ум. брувинка.
Задекретува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Приказать, дать указъ. Як ваше лукаве серце поверне справою, так він бідаха (царь) і задекретує. Одно тілько наше зосталось при нас — живе українське слово. І тому задекретовано згинути.
Знатися, -знаюся, -єшся, гл.
1) Знаться, водить знакомство. Бодай ніхто не діждав з багатими знаться. Розійшлися, мов не знались. Прощайте! Дай, Боже, знаться!
2) — на чому. Смыслить въ чемъ, знать толкъ въ чемъ, имѣть въ чемъ-либо познанія. Теля не знається на пирогах. Знався на пасіці добре.
Лебідка, -ки, ж. Лебедка. Ум. лебідонька, лебедочка, лебідочка. Ой крикнула лебідонька із за хвилі виринаючи. По бережку ходила, лебідочку ловила. Съ лебідкою въ поэзіи сравнивается женщина. Ой вийду я за ворота, гуляю, гуляю, як білая лебедочка по тихім Дунаю. Это слово какъ ласкательное прилагается къ женщинѣ: Ой матінко-лебідочко! Марусенько моя, лебідочко, зірочко моя, рибочко, перепеличко! — приговорював Василь, обнімаючи свою Марусю.
Муру́гий, -а, -е. = моругий. Муругі або чорні свити. Ой ну, коте муругий! Лежав у бур'яні бровко муругий.
Нагріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Нагрѣшить. Нагрішили та й покаємся.
Невора, -ри, ж. Овца (нестриженная).
Побіднішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться бѣднѣе.
Повіддя, -дя, с. Половодье. Це вже десять років, як було в Трушках таке повіддя. Чи і в ваших сторонах було цієї весни таке велике повіддя, як у нас: всі млини повиносило.
Чтитися, чтуся, чти́шся, гл. = шануватися. Тепер парубки такі, що нікого не чтять і сами не чтяться.
