Нава́жуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. нава́житися, -жуся, -жишся, гл. 1) Осмѣливаться, осмѣлиться. 2) Рѣшаться, рѣшиться. Вона на таке наважилась, аби його привернути до себе. Іще Сомко не наваживсь, що в таку трудну минуту чинити. — на кого, на що. Вознамѣриваться, вознамѣриться что-либо сдѣлать съ кѣмъ, съ чѣмъ. Я наваживсь на того коня, то й буде мій. Наважмось, браття, на спасенну річ. 3) Пристращаться, пристраститься. Був і нічого собі чоловік, але як наважився до горілочки, то, — бачите, — все до жидів переносив.
Плякатися, -каюся, -єшся, гл. Сосать молоко у матки. Коли є такі вівці, що не даються ягняті плякаться... Ориштована вівця стоїть по неволі і ягнятко плякаться.
Покарати, -ра́ю, -єш, гл. Наказать. Бог все бачить, а вже разом покарає на тім світі.
Получити, -чу, -чиш, гл. = улучити. Стрілець уміє... добре получити — вцілити звіря.
Помізчити, -чу́, -чи́ш, гл. Разбить въ дребезги. Потрощив, помізчив геть ті горшки.
Попінити, -ню, -ниш, гл. Запачкать пѣной (о бѣшеной собакѣ).
Різавка, -ки, ж. = різачка 1.
Спідничина, -ни, ж. Юбченка. Спідничина не зіходить.
Сягнути Cм. сягати.
Хрусталка, -ки, ж. = хрустка.