Виполонити, -ню, -ниш, гл.
1) Взять всѣхъ въ плѣнъ.
2) Истребить. Бог милосердний держить нас на світі, а то б нас давно треба виполонити, як тварь нечестиву.
Голосонько, -нька, м. Ум. отъ голос.
Єли́на, -ни, ж. и пр. = ялина и пр.
Забро́да, -ди, об. 1) = задріпа. 2) Бродяга. Та він у нас заброда: усе десь блука — чи на роботі де, чи й так, — хто його зна й де він.
Поміщати, -ща́ю, -єш, сов. в. помістити, -міщу, -стиш, гл. Помѣщать, помѣстить.
Поприсилювати, -люю, -єш, гл. Привязать (во множествѣ).
Посміхуватися, -хуюся, -єшся, гл. Посмѣиваться. Касян тільки посміхується.
Прогризати, -за́ю, -єш, сов. в. прогри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. Прогрызать, прогрызть. Так не проклята, мишва! Глянь, яку дірку прогризли!
Самовладник, -ка, м. Самовластный, самодержавный государь.
Стинатися, -ваюся, -єшся, сов. в. стятися, зітнуся, -нешся, гл. Вступать, вступить съ кѣмъ въ борьбу, въ бой, въ споръ, въ тяжбу, сразиться, сцѣпиться. Із ордою Супрун стявся. Стявся з паном наш писарь. Били.... неприятеля всюди, де тілько стинались. Не стинайтесь, пани браття, з Наливайком близько. Мася з матірю зуб на зуб стинається.