Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Баляндраси, -сів, м. мн. Разглагольствованія, розсказни, турусы на колесахъ. Котл. Ен. І. 20. К. ЧР. 137. Баляндраси роспускає, буцім то він усе знає. Н. п. Хазяйка кишки порве од її баляндрасів. Кв. баляндраси точити. Балагурить, болтать.
Негарний, -а, -е. Нехорошій; некрасивый.
Обтужити, -жу, -жиш, гл. Оплакать съ причитаніями. Оплакала того парня, оплакала, обтужила. Чуб. V. 268. Обтужила мертвого. Конст. у.
Понадити, -джу, -диш, гл. Приманить; повадить. Понадили собак помиями, тепер і не обженешся. Черниг. у.
Рахман, -на, м. 1) По народному повѣрью: житель миѳической мѣстности, праведный христіанинъ. Чуб. І. 220. III. 29. Kolb. І. 198 — 200. 2) Нищій. Потирахман плохий, поки собаки не обступлять. Ном. № 4224.
Риза, -зи, ж. 1) Риза, одежда священнослужителей. Чуб. І. 5, 85. Коли не піп, то не микайся в ризи. Ном. № 9571. 2) попови ризи. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 371. 3) = різа.
Росточувати, -чую, -єш, сов. в. росточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Разбрасывать, разбросать, раскидать, развѣять. Расточено, поволочено по сінях. Лукаш. 152. Тоді вигуби їх. Боже, росточи, розвій, як сміття. К. Псал. 135. 2) Разливать, разлить изъ бочки по бутылкамъ. З) Увеличивать, увеличить (зданіе, одежду). Ми оце будемо церкву росточувати. Харьк. Рукава вузькі, треба росточити. Харьк. 4) Истачивать, источить, изгрызать, изгрызть. Ян ню впали вуши, блохи і всілякий гид, то такой ї на місці расточили. Гн. І. 29.
Фи́скавка, -ки, ж. Гадюка черная, Pelias berus L. Вх. Зн. 75.
Циприс, -са, м. Кипарисъ. МУЕ. І. 175.
Чванливо нар. Чванно, важно.