Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Домча́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Домчаться.
Заруча́ння, -ня, с. = заручини. Там сиділо аж два янголі, вони собі раду радили: «Та й полинем на заручання, де Галочка заручається». Грин. III. 470.
Захита́ти, -та́ю, -єш, гл. Зашатать, закачать. А дочка захитала головою так, що сережки затіліпались. Гацц. Аб. 39.
Золотомушка, -ки, ж. пт. Королекъ, Regulus. Вх. Поч. II.
Конюшина, -ни, ж. Клеверъ, Trifolium pratense. Волын. г. ЗЮЗО. І. 139.
Накрівави́ти, -влю́, -ви́ш, гл. Напачкать кровью. Не ріж курчат у хаті, а то накрівавиш. Конст. у.
Позавистувати, -тую, -єш, гл.на що = позавидувати. Позавистував на пшениченьку. Гол. II. 86.  
Посторожити, -жу, -жи́ш, гл. Постеречь.
Урізати, -жу, -жеш, гл. 1) Отрѣзать, обрѣзать. Жениться пробі, а хліба врізать не вміє. Ном. № 13778. З лихого торгу хоч поли врізавши. Ном. № 1972. Сього пальця вріж — болить, і того вріж — болить. Чуб. І. 246. Урізав вовкові хвіст. Чуб. II. 127. 2) Ударить. Та як уріж її (кулаком) по виску. Мнж. 34.
Хамник, -ка, м. = хабник. Вх. Зн. 76.