Відхідний, -а, -е. Прощальный, даваемый на отходѣ. Обід відхідний. Дали мені відхідного коня вороного, дівчинонька хустиночку з під злота самого.
Діли́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Дѣлиться. Як пожали вони просо, то почали ділиться, да й не помирились.
Льнува́ти, -ную, -єш, гл. О попадьяхъ: ходить по приходу и собирать ленъ и прочія даянія.
Набундю́читися, -чуся, -чишся, гл. 1) Растопыриться, взъерошиться. 2) Возгордиться; надуться съ важностью.
Нирка, -ки, ж. Почка (у животнаго и человѣка).
Пересунути, -ся. Cм. пересувати, -ся.
Повив'язувати, -зую, -єш, гл. Повязать (о многихъ или многихъ). Голови шовковими платками повив''язують.
Погонити, -ню, -ниш, гл. = поганяти. Ані стій, ані погони. Ой у лузі воли в плузі, мій милий погонишь, за поясом батіг носить, за мною голосить.
Позавозити, -вожу, -зиш, гл.
1) Завезти (многое). Як станем їхати в город, то й почнуть баби: завези моїй, дочці сорочку! завези моєму синові чоботи! та як почнеш завозити та й прогаєшся, поки всім позавозиш.
2) Уѣхать, не возвративъ занятаго. Позичиш кому грошей, чи й так чого попросе, а тоді й поїде і не віддасть. Отак чимало вже нашого позавозили.
Сплавник, -ка, м. Плотовщикъ.