Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вигукнути Cм. вигукувати.
Заволіка́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. заволокти́ся, -лочу́ся, -чешся, гл. 1) Затягиваться, затянуться; завлекаться, завлечься. Заволочи його за хату! — Коли ж не заволікається: важке. 2) Бороноваться послѣ посѣва. 3) Забредать, забрести куда. Він покинув там усю свою родину, заволікся на козацьку Україну. К. МБ. X. 2. Инший заволочеться з Москви. Г. Барв. 329.
Мурівчик, -ка, м. = муляр 1. Черк. у.
Прабабський, -а, -е. Относящійся къ прабабушкѣ, ей принадлежащій. Прабабські казали б казочки. К. Дз. 140.
Робітливий, -а, -е. = робітний 1. Чи хороша, чи вродлива, чи до діла робітлива? Мил. 96.
Роскішний, -а, -е. Роскошный, изобильный, богатый. Роскішна сторона лежала пожарищем. К. Псал. 242.
Товсто нар. 1) Толсто. 2) Грубо, грубымъ голосомъ. Ведмідь на ретязі товсто реве.
Ущипливий, -а, -е. Ѣдкій, колкій. Лаялись словами ущипливими. Гірка його розмова, ущипливі слова. МВ. (О. 1861. І. 78)
Чарчина, -ни, ж. = чарка. Я випив ще одну чарчину. Алв. 46. нашим усе чарчина воро́чається, — т. е. есть постоянные случаи выпить. Грин. І. 238.
Щина, -ни ж., также и во мн. ч. щини. Урина. Желех. ЕЗ. V. 188.