Вечорина, -ни, ж.
1) = вечір. Хоч не вранці, — в вечорині.
2) = вечеря. Да спасибі, сину, за сю вечорину.
3) мн. Совмѣстный ужинъ невѣсты съ дружками, а жениха съ боярами и со всей свитой — въ субботу. Ум. вечоринка. Коли б мені не тини та не перетинки, ходив би я до дівчини та що вечоринки.
Згриза́ти, -за́ю, -єш, сов. в. згри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. 1) Сгрызать, сгрызть. Там його лисиці і згризуть на смерть. 2) Изгрызать, изгрызть.
Кремпіль, -ля, м.
1) Узявся за кремпіль добре.
2) кремплі и пр. = крамплі и пр.
Мужи́чити, -чу, -чиш, гл. Говорить мужичьимъ языкомъ (объ ученикахъ бурсы, употребляющихъ украинскій языкъ). Кожного, хто «мужичив», записують в журнал і за кару назначають вивчити скілька десять латинських слів.
Наскучати, -ча́ю, -єш, сов. в. наскучити, -чу, -чиш, гл. Наскучать, наскучить. Да вже ж мені наскучим.
Піячити, -чу, -чиш, гл. Пьянствовать.
Приморщити, -щу, -щиш, гл. Нѣсколько сморщить.
Сірнишниця, -ці, ж. Спичечница.
Страхатися, -хаюся, -єшся, гл. Страшиться, бояться. Ой батьку гетьмане, я то тепер лицарства дістав, бо я всім перед вів, жадного ся не страхав.
Учуватися, -вається, сов. в. учутися, -сться, гл. безл. Слышать, послышаться. Спідньому вчулось, що він верхнього міри, та каже; «аршин!» То мабуть, діду, так мені вчувається.