Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

манатка

Мана́тка, -ки, ж. Платокъ. Втерла чорні очі писанов манатков. Федьк. І. 100. Манатки, ків. а) Пожитки. Микола вдосвіта забрав свої манатки і пристав до другої ватаги. Левиц. І. б) Одежда плохая. Жиди посхоплювались, да піднявши манатки, так і майнули. Рудч. Ск. II. 194.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 403.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАНАТКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАНАТКА"
Балабурка, -ки, ж. = картопля. Далі ж єї балабурок нелуплених їсти. Гол. І. 199. Cм. бараболя.
Джоґа́н, -на, м. Палка съ желѣзнымъ наконечникомъ, употребляющаяся при бѣганіи на нартах (родъ коньковъ). Св. Л. 40.
До́ленька, до́лечка, -ки, ж. Ум. отъ до́ля.
Згі́рклий, -а, -е. Прогорыслый.
Лицемі́рно нар. Лицемѣрно.
Мочари́стий, -а, -е. = мочаруватий. Хотинск. у.
Предковіковий, -а, -е. = предковічний. О, слово рідне! Ти стоїш на чари предковікових пам'яток святині К. ХП. 97.
Сивизна, -ни, ж. Сѣдина. Сивизна на висках. Ном. № 8709.
Сполом нар.з. Вмѣстѣ съ. Його жінка мене викохала сполом з своєю дочкою. МВ. II. 75.
Хапко, -ка, м. 1) Взяточникъ. 2) Хватающій что либо (чаще всего говорится о чортѣ). Побере їх хапко. Ном. № 4089. 3) = злодій. Вх. Зн. 76. Хапко з хапком знаєся. Ном. № 7957. 4) Въ загадкѣ: котъ. Ном. № 129, стр. 294.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МАНАТКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.