Дядю́сь, -ся, м. Ум. отъ дядя.
Залю́дніти, -нію, -єш, гл. = залю́днитися. Залюдніла Україна. .
За́сув, -ва, м. 1) = засов. 2) Часть лавча́стого замка́. Cм. лавчастий. 3) Часть отримача.
Лобко́, -ка́, м. Лобастый человѣкъ, человѣкъ съ большимъ лбомъ. У мого батька був великий лоб, ток його і прозвали лобком.
Мали́нонька и малиночка, -ки, ж. Ум. отъ малина.
Обливальник, -ка, м. Парень, обливающій водой въ обливаний понеділок.
Приваблювання, -ня, с. Привлечете.
Сідець, -дця, м. Сидѣнье для работника при разл. работахъ: у пряхъ то-же, что днище 2. у ткачей — сидѣнье въ ткацкомъ станкѣ или въ ремісничку, у токаря — сидѣнье при ток. станкѣ, у гуц. пастуховъ — толстый и вязкій столбикъ, на кот. садить доящій корову или овцу, и пр.
Смотріти, -рю́, -ри́ш, гл. = гледіти. Смотри кінця кожній справі.
Товкти, -вчу, -чеш, гл. 1) Толочь. Засипав у ступу проса і став товкти. Хто товче, той хліб пече. 2) Колотить, бить. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить. А дід бабу товче, товче, що нерано млинці пече. 3) Твердить. Що-дня одно товкла: «веди, та й годі».
