Біднити, -ню́, -ни́ш, гл. Дѣлать бѣднымъ. Біднили нас постоями.
Враждувати, -дую, -єш, гл. — на кого. Быть недовольнымъ на кого, гнѣваться, сердиться на кого. Враждують люде на Грицька, бо він з поля забірає чужі копиці. Народ і так на мене враждує. Ой не враждуйте, вороженьки, на мене.
Кімлик, -ка, м. Калмыкъ.
Мі́зок, -вку, м. Мозгъ. Курячий же в тебе, пане Петре, мізок. Любить її, наче кошеним мізком нагодувала його.
Нороха, -хи, ж. Ув. отъ нора.
Попадатися 1, -даюся, -єшся, гл. Распасться, опасть. Шкура попадалась на шиї. Носив сорочку, поки попадалась. Зараз надіну. Моє попадалось, дак оце, спасибі вам, тепер зніму.
Пустувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Шалить, рѣзвиться, проказить. Не пустуй, а то битиму.
2) Пустовать, быть незанятымъ. Руїна ся пустує вже століття.
Реготи, -тів, м. мн. Хохотъ, хохотаніе. Сміх не реготи — пійшла баба в переверти.
Улягати, -гаю, -єш, гл. Мчаться (о лошадяхъ, охотн. собакахъ, волкахъ). Стриже сіренький (заєць) степом, тільки хвостиком киває, вона (собака) за ним так і уляга, так, здається, от-от ухопить. Шість чоловіка вовків як нап'яли одного зайця: один біжить..., а далі другий як уляже: от-от нажене.
Ховзкий, -а, -е. 1) Скользкій. Намокли, та й ховзкі стали.
2) ховзки́й на язик. Болтливый, несдержанный.