Дрібо́к, -бка, м. Кусочекъ, крупинка (о соли, напр.). І не раз, і не два траплялось, що в хаті не було ні дрібка соли, ні сухого сухаря. Ум. дрібочо́к.
Змутити, -чу, -тиш, гл. Возмутить; помутить. Надлетіли гуси з чистого броду, змутили мені студену воду.
Знаменитий, -а, -е. = знакомитий. Миколай імня знамените.
Молоття́, -тя́, с. Молка, молотье. Мука однії пшениці і одного молоття.
Перехрищувати, -щую, -єш, сов. в. перехристи́ти, -щу, -стиш, гл. = перехрещувати, перехрестити. Як побачить було хорошу пані або жидівку, то й перехристить у свою віру.
Письменницький, -а, -е. Писательскій. Кобзарю! не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні.
Понура, -ри, об. 1) Угрюмый человѣкъ, человѣкъ смотрящій внизъ. Ходив собі понурою. За ними йшли святі понури, що не дивились і на світ. Сидить собі як понура, ні на кого й не дивиться. 2) Въ загадкѣ: свинья.
Рожина, -ни, ж. Цвѣтокъ розы. Зацвів козак рожиною, дівка калиною.
Стябло, -ла, с. 1) Въ рыболовной лодкѣ доска, родъ платформы для складыванія сѣтей. 2) Подносъ. Варили різні потрави: тетерю, борщ, галушки, хляки, рибу на стябло. Ум. стяблечко. Чи взять відсіль оце стяблечко?
Хлопко, -ка, м. Мальчикъ, юноша. Десь узявся хлопко, а хлопко маленький, під ним кониченько, коник вороненький. Ой запрягай, хлопку, коня вороного, да поїдем вінчаться до попа чужого.