Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бісновистий, -а, -е. Бѣсноватый. Екат.
Вигнати, -ся. Cм. виганяти, -ся.
Де́нник, -ка, м. Дневникъ.
На́звище II, нар. 1) Сверхъ, свыше. Два клубки підкання пішло назвище од основи. Конст. у. 2) Болѣе, чѣмъ нужно. Желех.
Нечулість, -лости, ж. Безчувственность, нечувствительность.
Обсмикати, -ся. Cм. обсмикувати, -ся.
Порозсаджувати, -джую, -єш, гл. Разсадить (во множествѣ).
Проклінниця, -ці, ж. Та, которая проклинаетъ. Гн. II. 126.
Ціпа-ціпа, меж. = ціп 2. Вх. Уг. 274.
Черкнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ черкати. 1) Черкнуть, быстро провести одну черту. Черкнув раз пером та й уже. 2) Рѣзнуть. Черкнув ножем, — так кров і бризнула. Харьк. 3) Выпить сразу. Черкнув чарку, утерся й пішов. Харьк. 4) Побѣжать, броситься. А я черкну як ластівка та до перелазу. Щог. В. 21. Черкнув із неба, аж курить. Котл. Ен. І. 28. 5) Ударить. Черкнув його добре в ухо. Куля мене таки черкнула добре. Г. Барв. 406. 6) Бросить, швырнуть. Так черкнув ним (хлопцем) об землю, що аж загуло. Св. Л. 224. Як черкне мене вгору, то я фуркнув як з лука. МВ. (КС. 1902. X. 155).