Бликнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ бликати = блимнути. Бликнув очима на мене скоса та й пішов. Бликнув на жінку і одвернувся до стіни.
Видзьобувати, -бую, -єш, сов. в. видзьобати, -баю, -єш, гл. Выклевывать, выклевать.
Відбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Козак нагайкою стріли відбиває. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. Він дівчину відіб'є.
Задобі́дній, -я, -є. Предобѣденный. Задобідня година.
Лиході́йство, -ва, с. Злодѣйство. Гадючий яд він виссав лиходійством.
Мірошникі́вна, -ни, ж. Дочь мельника.
Плисти, -ву́, -ве́ш, гл.
1) Плыть. Ой як лебедям плисти против води важко. Гиля, гиля, білі гуси, на річеньку плисти.
2) О зернѣ; высыпаться. Вівса ми ще не пожали, а він пливе.
Повижинати, -на́ю, -єш, гл. Сжать (серпомъ — во множ.). Уже всю траву в садку повижинала.
Потломити, -млю́, -миш, гл. = потлумити. То сіно таке, що не дуже потломлять.
Роспиток, -тку, м. Разспросъ. Наум пристав до його з роспитками. Без роспитку. Безъ разспросовъ.
