Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лущина

Лу́щина, -ни, ж. 1) = лушпайка. 2) Оспина. Н. Вол. у. Ум. лущи́нка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 384.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЩИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЩИНА"
Дійсно нар. = Дійсне.
Заца́ринський, -а, -е. Находящійся за цариною. У нас аж три ватаги: низянська, горянська й зацаринська. Луб. у.
Котина, -ни, м. Котъ. Котино, копнімо! поїдемо по сіно. Мет. 3.  
Лім, ло́му, м. 1) Обломки (послѣ кораблекрушенія). Гарасько, на талан і диво, якось до берега прибивсь, чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила? Мкр. Г. 7. 2) Валежникъ, буреломъ. Черк. у. Шух. І. 178. Ой піду я в ліс по дрова та наберу лому. Н. п. Ломом называются большія деревья (смереки) съ вѣтвями, поваленныя вдоль границь земельнаго участка вмѣсто огорожи. Шух. І. 75, 189.
Мертві́ти, -вію, -єш, гл. Мертвѣть. Старий дожидав — як дожидав! і мертвів, і оживав. МВ. ІІ. 195.
Оскомитися, -млюся, -мишся, гл. Набивать себѣ оскомину.
Охижіти, -жію, -єш, гл. Разъяриться, озлиться. Годинонько ж моя! Як вона охижіла, яке страшне зробимся в неї те личко гоже. МВ. (О. 1862. III. 43).
Познаменуватися, -нуюся, -єшся, гл. Приложиться (къ священному предмету). Драг. 237. У Лаврі на мощі познаменувався. Чигир. у.
Соколиний, -а, -е. Соколиный. Ном. № 997.
Ущербитися, -блю́ся, -бишся, гл. 1) Надщербиться. 2) Понесть потерю, убытокъ. Нехай в тії криниченьки водиця вщербиться. Мил. 77.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУЩИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.