Виннюха, -хи, ж. Родъ виннокислыхъ яблокъ.
Голубці́. Cм. Голубе́ць.
Заги́бель, -лі, ж. Погибель. На загибель буде тому, хто бере багачку з дому. Ум. заги́белька. Бо вже мені за дівчинов загибелька буде.
Повряжуватися, -жуємося, -єтеся, гл. = повряжатися.
Погрімати, -ма́ю, -єш, сов. в. погрімати, -маю, -єш, гл.
1) Став грім погрімати, стала чорна хмара наступати. Вже переходить гроза, — ще трохи погріма та й затихне.
2) Гремѣть, погремѣть, громыхать, погромыхать, стучать, постукивать, постучать. Із разних пищаль погрімали, Хмелниченка гетьманом поздоровляли. Отав козак конівкою по мосту добре погрімати.
3) Только сов. в. Покричать, накричать на кого. Пан економ погрімав і вийшов. А щоб оттам росердиться, погрімать — на наймита, або так на кого — ніхто і не чув ніколи.
Потуркотати, -кочу́, -чеш, гл.
1) и 2) = потуркати.
3) Постучать; побарабанить.
Сутемний, -а, -е. Сильно темный, почти черный. Обличчям сутемний, як пам'яткова мідь (негръ).
Торохтіти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Постукивать, стучать, громыхать, гремѣть. Не тупочуть коні, не торохтять коляси. Торохтів бубон. Чую, щось торохтить у вікно. Дощ по залізу торохтить. 2) Болтать. Торохтить, як вітряк. За те розумний чоловік. Живе тихесенько ввесь вік, не торохтить і не гукає.
Шкарб, -бу, м. = скарб. У Петренковому лісі єсть погріб, тільки завалився, — там шкарб похований.
Щипальці, -лець, с. мн. Челюсти у насѣкомыхъ.