Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Водомий, -мия, м. Рытвины, промоина.
Дя́кування, -ня, с. Благодареніе, благодарность. Яке частування, таке дякування. Ном. № 7121.
Живете́нь, -тня, м. Подпочва. Любеч. Cм. живець 2.
Зві́шати, -шаю, -єш, гл. = зві́сити. Сіла при Кубані над кручею і ноги звішала. (О. 1861. XI. Кух. 37).
Зла́пати, -паю, -єш, гл. 1) Поймать, схватить. Котл. Ен. І. 17. Собака мене злапав за запащину, добре пошматував. Г. Барв. 236. Ой злапали Морозенка, назад руки зв'язали. Гол. Тікай, тікай, козаченьку, хотять тя злапати. Чуб. V. 127. 2) — ляпаса. Получить пощечину. Ном. № 3976.
Крайка, -ки, ж. Кромка. Чуб. VII. 417. Гол. Од. 50. Употребляется женщинами какъ поясъ. Ум. краєчка. Боржій на себе запаску, краєчку нашвидку підперезала. Г. Барв. 141.
Неправий, -а, -е. 1) Несправедливый. 2) Неправосудный.
Ростоплюватися, -лююся, -єшся, гл. = ростоплятися.
Хиститися, -щуся, -стишся, гл. Огораживаться, укрываться, прятаться, защищаться прикрытіемъ. Вже як ні хиститься вовк або й лисиця, а розумніш від чоловіка не буде, — таки уб'є. Канев. у.
Шепотати, -чу́, -чеш, гл. = шептати. Гай шепоче, гнуться лози. Шевч. 431.