лузан
Луза́н, -на, м. Орѣхъ, который самъ вылущивается. Ум. лузане́ць.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 380.
Том 2, ст. 380.