Воратися, -рюся, -решся, гл. При паханьѣ своего поля прихватить чужаго.
Знос, -су, м. Въ выраженіи: до зносу — до износу. Сорочечку до зносу носить.
Каця, -ці, ж. Длинная хворостина съ крючкомъ на концѣ, — зацѣпивъ имъ за шерсть овцы, ловятъ послюднюю, если ее нельзя удержать обычнымъ способомъ при помощи ґирлиґи.
Крячка, -ки, ж. Утка. Другі люде гуляють, ходять у гай, а ми крячкою сидимо дома. Як крячка та просиділа трохи не три тиждні коло матері.
Льо́ка́й, -кая, м. Лакей.
Мачка́тий, -а, -е. О дождѣ: мелкій? Мачкатий дощ.
Ми́зя, -зі, об. Плакса.
Полізун, -на, м. Сказочное существо: великанъ, одна рука котораго величиной съ обыкновеннаго человѣка; онъ не ходитъ, а лазитъ на колѣняхъ.
Посопти, -плю́, -пе́ш, гл. Посопѣть.
Розорити, -ся. Cм. розоряти, -ся.