ловець

Лове́ць, -вця́, м. 1) Ловець, охотникъ. На ловця і звір біжить. Ном. № 9940. 2) Садовничье орудіе для сниманія фруктовъ съ дерева. Ум. ловчик.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 373.

Випадкові слова

Зага́йно нар. Медлительно, кропотливо, нескоро.

повністю...

Свавільний, -а, -е. Своевольный, самовольный. Лебед. у. Чуб. I. 164. Чи я ж тобі не казала, не бери ж ти мене, бо я роду свавільного, не навчиш ти мене. Н. п.

повністю...

Зовиця, -ці, ж. Золовка. Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені та зовицю сестрицею звати. Мет. 159. Ум. зовичка. Зовичко-сестричко, порятуй мене молоденьку. Грин. III. 308. Хоть діверко пустить, — завичка не пустить. Чуб. III. 140.

повністю...