Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Злотарник, -ка, м. Золотыхъ дѣлъ мастеръ. Виламала гіллячку з самого вершечку, понесла її до злотарників: «ой, злотарники, мої братіки, іскуйте мені золотого перстника». Чуб. III. 404.
Качальня, -ні, ж. Катокъ для бѣлья. Радом. у.
Новобранка, -ки, ж. Новенькая, новичекъ-женщина. Дітвора сипнула з хати зустрічати новобранку-товаришку. Св. Л. 79.
Погомоніти, -ню́, -ниш, гл. Поговорить, побесѣдовать. Чумаки собі й байдуже, а москалі щось погомоніли собі тихенько. Рудч. Ск. II. 171. Парубки погомоніли-погомоніли та й розійшлись. МВ. І. 40. Сядь, погомони. ЗОЮР. І. 48.
Прадід, -да, м. Прадѣдъ. Рудч. Ск. І. 62. Славних прадідів великих правнуки погані. Шевч. 213.
Старцювати, -цюю, -єш, гл. Нищенствовать.
Улинути 1, -ну, -неш, гл. Влетѣть. В четверте віконце ангел влинув, на престолі став, слізку вронив. Чуб. ІІІ. 434.
Уминати II, -наю, -єш, сов. в. умкнути, -ну, -неш, гл. 1) Проходить, пройти мимо. 2) Пропускать, пропустить, опускать, опустить. Повісти, як усе було — не вмини нічого. МВ. ІІ. 149.
Хвайда, -ди, ж. 1) Плеть. КС. 1884. І. 29. Ой стоїть пан з нагайкою, отаман з файдою. Чуб. V. 1065. Били її хвайдами: «не йди, бідо, за нами»! Чуб. V. 1164. 2) Польза, прибыль. Хвайда з його громаді є, нема що. Камен. у.
Швидкати, -каю, -єш, гл. Спѣшить. Чуб. VII. 576.