Досу́шуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. досуши́тися, -шу́ся, -тишся, гл. Досушиваться, досушиться.
Дри́ветня, дриві́тня, дриво́тня, -ні, ж. = дрівітня.
Дуб, -ба, м. 1) Раст. дубъ, Quercus robur. Як ми з тобою спознавалися, сухі дуби розвивалися. Ой ти, дубе кучерявий, голля твоє рясне. 2) Большая лодка, выдолбленная изъ дерева. Описаніе ея: Чоловік десять їх плило по Дніпру та й пристали дубом коло Черкас. Я раз стояла на тім камені і брала воду, а гетьман їхав дубом. Ой пустились наші запорожці через море дубами. 3) Дубильное вещество, жидкость изъ тертой дубовой или вербовой коры, употребляемая для чинки кожи. Cм. дубило. Я шевчика не люблю, за шевчика не піду: шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє. 4) Названіе одного изъ играющихъ въ игрѣ стовп. 5) зеле́ний дуб. Родъ дѣтской игры. 6) висо́кий дуб. Родъ игры въ мячъ. 7) горю́-дуб. Игра въ горѣлки. Гуляти в горю-дуба. 8) ду́ба да́ти. Умереть. дав йому́ ду́ба. Убилъ его. 9) ду́ба става́ти. а) Становиться на дыбы. Кінь дуба стає. б) — ста́ти. Остолбенѣть. Cм. дубала, дубора. 10) по сей дуб ми́ля. Дальше ни шагу, конецъ дѣлу. Ум. дубо́к, дубо́чок, ду́бонько, ду́бчик, ду́бчичок. Аби дубки, а берізки будуть (аби парубки, а дівчата будуть). Ой у лісі на дубочку зозуля кувала. Сидить голуб на дубочку, голубка на вишні. Я присалив кониченька до дубонька зеленого. Ой не видко його дому, тілько видко дубчик. І спинається він та на дубчичок і зриває з дубка м'ягке листячко. Ув. дуби́ще.
Зго́рда нар. Гордо, высокомѣрно. Марусенька пишна в черевичках вийшла; на воротях стала, згорда одказала.
Зозволяти, -ля́ю, -єш, сов. в. зозволити, -лю, -лиш, гл. = зізволяти, зізволити.
Негнівливий, -а, -е. Несердитый. Веселий і негнівливий був собі пан.
Обемберити, обенбе́рити, -рю, -риш, гл. Бросить оземь съ силой, сильно ударить. Як обенбере ж він його (з себе)!
Підрийка, -ки, ж. Порода мелкихъ карповъ.
Поруч нар. Рядомъ. Поруч себе сажав. В одній домовині із ним поховайте, да положіть, мати, поруч головами.
Прикоротити Cм. прикорочати.
