Громни́ця, -ці, ж. Чаще во мн. Громни́ці. Праздникъ Срѣтенія (2 февраля). Коли на Громницю півень не Нап'ється водиці, — то на Юр'ю віл не наїсться травиці.
Домага́ння, -ня, с. = домогання.
Досо́лювати, -люю, -єш, сов. в. досоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Досаливать, досолить. Не досолить, — не доїсть. Треба досолити огірки.
Єдинчу́к, -ка́, м. = єдинак 1. Оба багацькі сини, оба єдинчуки.
Наддо́вбувати, -бую, -єш, сов. в. наддовба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Наддалбливать, наддолбить.
Назва́ний, -а, -е. 1) Названный. 2) Названный (о родственникѣ). Чужий отець, названий, чуже дитя клене-проклинає. Прикликав названого сина свого. Названа родина. Свойственники, не кровные родственники. А як пристигла нещасна година, названа і кревна відреклась родина. 3) Именованный (о числѣ).
Обіперти, -ся. Cм. обпірати, -ся.
Осад, -ду, м.
1) Усадьба, дворъ. Десь ся взяла сива зазуленька та й всі осади пооблітала, но у єднім не бувала, де ся церков будувала.
2) = осада 4.
Поріг, -ро́гу, м.
1) Порогъ. Стоїть дівка на порозі да з козака сміється. у порогах стояти. Стоять у порога. П'ють у кума мед-вино, а ми в порогах стоїмо.
2) Порогъ на рѣкѣ. Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, степ і степ, — ревуть пороги і могили — гори.
3) Нижняя часть живота (у родильницы?) Дитина стала у порогах та й стоїть (у породіллі). Ум. поріженько. поріжок, поріжечок.
Шелюжина, -ни, ж. Прутъ изъ тальника. Нехай лоза-шелюжина згинається нижче.
